На сьогоднішній день існує досить багато технік декоративно-прикладного мистецтва, метою яких є отримання зображення. Однією з таких технік – аплікація (від латинського прикладання, приєднання).
Її суть полягає у вирізанні і подальшому наклеюванні або пришивання на основу геометричних візерунків з паперу, тканини, шкіри, соломи та інших матеріалів.
Як техніка вона зародилася досить давно. Ще древні люди, що жили до нашої ери, зшивали шкури тварин в цій техніці, прикрашаючи таким чином одяг. У часи лицарства з її допомогою створювалися герби.
В 16 столітті її застосовували прибудівлі в церковних шат в Італії та Іспанії. Після того як було налагоджено промислове виробництво паперу, вона прийшла на зміну тканини.
Цим творчістю захоплювалися не тільки професійні художники, але і дворяни: граф Ф. П. Толстой, Михайло Врубель, Пабло Пікассо, Анрі Матісс, Любов Попова, Олександра Екстер та інші.
Види аплікації:
- об’ємна, плоска;
- однотонна кольорова, чорно-біла;
- предметна, сюжетна, декоративна.
